Гене́тика (грец. γεννώ — породжувати) — це наука про спадковість і мінливість ознак організмів, методи управління ними та організацію спадкового матеріалу; розділ біології. Через універсальність генетичного коду генетика лежить в основі вивчення всіх форм життя від вірусів до людини.
Генетична
інформація — існування в клітинах організмів таких сукупностей генів, які зберігають відомості
про послідовність процесів обміну речовин у періоди росту та розмноження, про
склад, будову і функції білків та нуклеїнових кислот. Носієм генетичної
інформації є нуклеїнові кислоти: ДНК та РНК.
Походження терміну
Слово
«генетика» було уперше запропоновано для того, щоб описати знання про
спадковість та мінливість, визначним британським вченим Вільямом Бетсоном у особистому листі
до Адама Седжвіка (18 квітня 1905).
Уперше Батесон ужив слово «генетика» публічно на Третій міжнародній конференції
з гібридизації рослин (Лондон, Англія) у 1906.
Основним
завданням генетики є розроблення методів управління спадковістю та
мінливістю з метою отримання необхідних людству форм організмів, регуляції формування їхніх природних і штучних популяцій, вивчення природи генетичних хвороб, розв'язання проблем стійкості природних і штучних популяцій видів.
Генетика становить теоретичний фундамент сучасної
біологічної науки.
Основні напрямки досліджень:
- Генетика людини
- Генетика рослин
- Генетика тварин
- Генетика мікроорганізмів
- Генетика індивідуального розвитку
- Молекулярна генетика
- Цитогенетика
- Генетика популяцій
- Еволюційна генетика
- Генетична інженерія.
Початкові
знання з генетики пов'язані із такими процесами, як одомашнення та схрещування
тварин і рослин ще у прадавні часи. Сьогодні методи генетики— гомозиготний стан
(коли обидві копії гену рецесивні і домінантного гену немає у конкретно взятої
особи). Кодомінантність — це така властивість генів, коли обидві риси
домінантні одночасно, і обидві риси у цьому випадку будуть присутні у фенотипі.
Фраза
«закодувати» досить часто уживається, щоб позначити інформацію, яка міститься у
генах, і необхідна для певної структури білка: «гени кодують білки».
Найпростіша концепція — «один ген — один поліпептид (один білок)».
Але один ген може кодувати і велику кількість різних поліпептидів у залежності
від регуляції його транскрипції (альтернативний сплайсинг). Гени кодують
нуклеотидну послідовність месенджер-РНК, або мРНК, транспортних РНК (тРНК) та
рибосомальних РНК (рРНК). Усі ці види РНК необхідні для синтезу білків.
Гени
впливають на зовнішність усіх організмів, у тому числі і людей, а також і на
поведінку. На ці характеристики також впливають
умови зовнішнього середовища та інші фактори. Ідентичні генетично близнята, які по суті є «клонами» унаслідок раннього поділу ембріону, мають однакову
ДНК, але різні риси характеру, різні відбитки пальців тощо. Генетично ідентичні рослини накопичують різні за розміром та насиченістю жирні кислоти в залежності від температури зовнішнього середовища.
умови зовнішнього середовища та інші фактори. Ідентичні генетично близнята, які по суті є «клонами» унаслідок раннього поділу ембріону, мають однакову
ДНК, але різні риси характеру, різні відбитки пальців тощо. Генетично ідентичні рослини накопичують різні за розміром та насиченістю жирні кислоти в залежності від температури зовнішнього середовища.
Дуже корисна інформація
ВідповістиВидалити